Медіабізнес у всьому світі переживає не найкращі часи. До вже традиційних загроз, серед яких цензура, погрози журналістам та нестача коштів на виготовлення якісного контенту, додалися нові виклики у вигляді витончених фейків та буму соціальних мереж. В Україні, де тільки у 2019 році припинили вихід на папері два загальнонаціональних видання – «Сьогодні» та «Дзеркало тижня», – є своя специфіка, пов’язана із молодістю ринку медіа та олігархами, які контролюють найбільші ЗМІ. Але трансформація медіабізнесу – це не тільки криза, це також і можливості для нових проектів. Про це йдеться у дослідженні “Бізнес-моделі медіа на прикладі українських онлайн-видань суспільно-політичної та економічної тематики”.
Сьогодні в Україні, за даними дослідження Factum Group, 71% громадян регулярно користуються інтернетом. У віковій групі до 35 років цей відсоток перевищує 96%. У гонитві за новою цифровою аудиторією велика частина періодичних друкованих видань почала викладати свої матеріали в інтернет безкоштовно. Раніше виданням доводилося конкурувати за рекламні бюджети між собою. Тепер у боротьбу вступили міжнародні цифрові корпорації, такі як Google або Facebook. Завдяки інструментам таргетування ці корпорації перетворилися на загрозу для національних та локальних редакцій.
Інша загроза – глобальні комунікативні війни та поширення фейкових новин. Чи навіть створення цілих фейкових редакцій та медіахолдингів. Політичні технології стали більш витонченими, а деякі політики свідомо підривають довіру до якісних ЗМІ. Головна мета – доносити свої пропагандистські меседжі через соціальні мережі напряму розгубленим в океані інформації виборцям.
Падіння довіри до медіа
Усе це призводить до падіння довіри до медіа. У США повністю або переважно довіряють національним медіа 31%, локальним – 45% респондентів. І довіра громадян до медіа залежить від їхніх політичних уподобань (демократи довіряють медіа більше), як свідчить опитування Gallup.
В Україні довіра до медіа також невисока. За даними опитування USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 році» довіра до українських ЗМІ лежить між 19% для регіонального радіо чи загальнонаціональної преси та 49% та 51% для національного ТБ та національних інтернет-медіа відповідно.
Також, ситуація в Україні ускладнюється особливостями молодого українського медіаринку. Фактично він почав формуватися лише 28 років тому. На жаль, у нас немає медіабрендів, які б існували сотні років. Перший номер авторитетного «Дзеркала тижня» вийшов у 1994 році. Впливова «Українська правда» існує з 2000-го. Для порівняння, британський The Economist заснований у 1843 році, а американська The New York Times – у 1851 році.
А ще, в більшості українців не сформувалася звичка передплачувати газети або платити за цифровий контент. Одиниці з тисяч українських видань запровадили платний доступ до свого контенту в мережі.
І на останок – олігополія. Це ще одна особливість українського ринку, яка заважає появі нових медіапроектів та спотворює ринок. Олігархи контролюють не лише найбільші телевізійні групи – у мережі вони також достатньо впливові. Серед п’яти найбільш популярних суспільно-політичних сайтів України за вересень 2019 року два належать одним із найбагатших людей країни: Рінату Ахметову та Ігорю Коломойському. Ще два – колишнім або діючим чиновникам та депутатам Михайлу Бродському і Андрію Садовому. І лише одного з власників можна віднести до бізнесменів, які системно працюють у медіабізнесі.
Comments